23 лип
0

А від чого ваше мило?

Час читання: 4413

Таке запитання дуже часто ставлять відвідувачі на виставках, ярмарках, очікуючи від засобу для вмивання якихось неприродних для нього властивостей.

"Від бруду", - іншої відповіді я не можу знайти, та й якщо бути чесним її не існує. Люди часто чують розповіді про цілющі властивості натурального (а подекуди й зовсім не натурального) мила. Хитрі маркетологи та спритні майстрині на ярмарках розказують, як воно в них зволожує, розгладжує шкіру, живить та омолоджує її, позбавляє целюліту та, увага!, навіть покращує кровообіг та лімфотік. Жоден з таких розповідачів не надасть жодного висновку клінічних досліджень, бо їх просто не існує. 

Навіть мила, які відповідають класу "лікарське" є лише засобом специфічної гігієни за певних умов, але в жодному разі не медичним препаратом, навіть, якщо куплено воно в аптеці.

Мило дезінфікує, очищає, підсушує. Все решта - маркетинг. Мило може менше чи більше сушити, але зволожувати не може ніяк.

Мила мають різний склад, вигляд, аромат як суто з естетичної позиції, так і за специфікою використання. Про барвники я взагалі не писатиму, оскільки не розумію їхнього призначення в складі мила, окрім як привертання уваги на прилавку.

Аромат має суто естетичне, настроєве значення. Ніякої терапевтичної функції ефірні олії в милі не мають, окрім створення настрою під час вмивання. Разом з тим, ефірні олії можуть мати подразнюючу дію та спровокувати алергію, тому дитячі мила повинні бути нейтральними.

Кава через свою кислотність дещо знижує РН мила, роблячи його ніжнішим. Крім того, є хорошим скрабом. Також пом’якшує мило молоко (байдуже чиє), мед. А ось віск робить мило твердим і продовжує його термін придатності.

Відвари трав: ніякої вираженої дії не мають. Тим більше, що на відварі готувався розчин NaOH і в сильному лужному середовищі все, що там було загинуло. Травичка може бути прикрасою або скрабом.

Глину використовують в милах для жирної шкіри. Насправді мило з вмістом глини при такому ж складі буде сильніше підсушувати.

Дьоготь має протигрибкову дію, але мазюкати милом і вірити, що вилікуєте грибок, як мінімум наївно, хоча профілактично використовувати дігтярне мило після відвідин басейну чи лазні варто. Теж ним можна користуватися під час лікування грибків, але все ж варто проконсультуватися з лікарем. Не вартує користуватися дігтярним милом для щоденної гігієни. 

Чому ж тоді існує багато сортів мила і в нього входять різні олії? Є дві причини: практична і маркетингова. Щодо першої: від олій залежить те, наскільки ефективним буде мило, його твердість, чи буде воно розмокати в мильничці, наскільки буде сушити шкіру, яка структура і стійкість піни, термін придатності мила. Поєднуючи різні масла, ми отримуємо запланований результат.

Друга: виробник орієнтується на готові тренди. Наприклад: "Вав, в цьому милі є амарантова олія, а значить воно буде розгладжувати зморшки, омолоджувати мою шкіру і я знову буду молода і красива". Заспокойтеся, не будете. Чи: "Йой в цьому милі є касторка, і коли я ним помиюся, в мене буде рости волосся на ногах" Заспокойтеся, не буде. Річ у тому, що в готовому шматку мила вже нема тих олій, з яких воно зроблене, адже тригліцериди олій внаслідок реакції перетворились на солі жирних кислот (мило) і гліцерин. Щоб не вникати в хімію, розглянемо фізичні властивості: після реакції жир змінив колір, запах, густину, структуру, перестав плавати на воді, а тоне й розчиняється. Все. Олії вже нема. Є мило і в нього інші властивості. Не вірите - візьміть на зуб. Що ж до олії, яку додають вкінці в якості пережиру (маркетологи називають це активами), то навіть в гарячому способі приготування (бо в холодному реакція омилення проходить довго і неконтрольовано і ми не знаємо, що саме лишилося в пережирі) толку з неї не буде. Тому, що малі пропорції (до 15% в складі мила, за раз змилюється до 2 г мила для душу на все тіло - можете порахувати. скільки неомиленої олії потрапило на шкіру) і тривалість контакту піни з шкірою.

Люди люблять казки. До мене, наприклад зверталися зробити під брендування мило з конопляною чи лляною олією. Пояснюю, що це олії з високим йодним числом і таке мило протримається місяць-два. А вони кажуть: "Та капніть їх трошки, щоб в складі написати". Недавно бачив продукцію такого замовника. Виконувати забаганку взявся виробник мила з основи. І коштує воно ой не дешево

Виникає питання: "Для чого платити більше? Чому й надалі не користуватись фабричним милом?"

Насамперед скажу, що високу ціну диктуються саме покупці. До прикладу, наше кукурудзяне мило за 25 грн, яке відповідає всім показникам безпеки і якості за класом "Дитяче" продається набагато гірше, ніж пахучі мила по 40 грн.

Для мене при виборі мила, а тепер при розробці нових сортів, є важливими такі критерії:

Екологічна безпека: невеликий термін придатності свідчить про біорозкладність продукту. Упаковка в виробника, який позиціонує себе, як натуральний не може містити целофану, пластику, ламінації чи навіть лаку.

Особиста безпека: відсутність синтетичних ПАР знижує (хоча не виключає) ймовірність настання подразнень чи алергічних реакцій. Натуральне мило, яке містить синтетичні ароматизатори чи барвники для мене прирівнюється до фабричного. Тоді справді: для чого платити більше?

Відчуття під час і після використання: інколи, щоб змити синтетичне мило з шкіри, потрібно витратити більше води, ніж на саму гігієну. Особливо це стосується рідкого мила та мил-кремів. Вони утворюють плівку, яка потім висихає на шкірі і стягує.

І просто подобається: Коли я вперше в 2012 році спробував натуральне мило від Мар’яна Бенц, я зрозумів, що готовий платити більше, але тим, що було досі користуватися не хочу. З часом зробив те, що подобається саме мені, виявилося, що воно подобається ще багатьом, а багатьом не подобається (в цьому й суть права вибору).

Отже, дякую всім, хто з нами, хто хоче бути з нами - долучайтесь, хто не хоче - поважаю ваш вибір.


Цвіт папороті © 2024