14 вер
2

НАТУРАЛЬНЕ МИЛО. МІФИ І ПРАВДА

Час читання: 26607

В час, коли модними стали тренди "еко", "біо", "натуральне", "органічне", "без ГМО" і т. д., їх почали використовувати для заманювання довірливого споживача. "ОБманки" бувають різними: від абсолютно несуттєвих і навіть дещо смішних (сіль чи сода без ГМО, соняшникова олія без холестерину і т. д.), які вказують на відсутність шкідливих компонентів в продуктах, де їх в принципі не може бути; і до відвертого обману ("екологічно чисте мило з основи" чи "натуральне гліцеринове мило"). Власне про останній варіант і поговоримо.

Отже:

  1. ЩО ТАКЕ МИЛО?

    Мило - це  натрієві солі жирних кислот, які утворилися внаслідок реакції лугу, жиру та води. Як добавки використовуються олії пережиру, які змішуються з мильною масою після того, як омилені олії вже відреагували повністю (гарячий спосіб - після бані) чи частково (холодний спосіб стадія "сліду"), ефірні олії, мед, сіль, глина, барвники (цього компонента я взагалі не розумію) тощо.

    Для виготовлення дешевого синтетичного мила використовують також продукти переробки нафтохімії (парафін, вазелін, мінеральні масла),  синтетичні віддушки, барвники, піноутворювачі, двоокис титану та інші складники різного походження (рослинне, тваринне, мінеральне, синтетичне).

    Якісне господарське мило виготовляють з відходів м’ясопереробної галузі, побічних продуктів виготовлення гліцерину, желатину, омилюючи отримані тваринні жири лугом. таке мило має буро-коричневий колір, володіє високим РН (завдяки якому й має хороші очині властивості) та типовий запах. Якщо немає ідеологічних перепон (веганство, вегетаріанство, кошер), таке мило можна спокійно використовувати. Дещо гірша ситуація з білосніжним господарським милом, в складі якого зазвичай буває діоксид титану, який зовсім не є безпечною речовиною.

    Гліцеринове мило (прозоре пластичне мило гарних форм з рослинками, квіточками та ягідками всередині) роблять на основі звичайного рослинного мила "з нуля" з добавлянням гліцерину, спирту та цукру. Жодну з цих речовин я б не назвав корисною для шкіри.  Крім того, яскраві  барви такого мила досягаються зазвичай завдяки синтетичним  чи мінеральним барвниками. Те ж стосується аромату: ефірної олії кавуна, полуниці чорниці чи вишні не існує, втім, цю тему ми обговоримо докладніше  окремо.  Разом з тим говорити про шкоду чи тим більше небезпеку від користування таким милом - буде упередженням (маю на увазі гліцеринове мило "з нуля", а не мило з прозорої основи, про яке поговоримо згодом).  Це мило скоріше можна назвати сувенірним, але як засіб для щоденного туалету я б його не використовував.

    Мило з основи - найбільший обман споживача. Притім, як того, що купує таке мило, так і того, що його варить. Турботливі матусі  аби хоч якось відгородити дитину від агресивної хімії, купують мильну основу і чаклують собі на кухні. Звичайно, я не перевіряв кожну з таких основ, але серед тих, які я оглядав, в тім числі з маркуванням "SLS-free", я натурального мила в складі не бачив. Зрештою, враховуючи вимоги до основи (вона має легко плавитися, в розплавленій формі зберігати гомогенну структуру, бути достатньо пластичною, щоб її можна було легко залити в певну форму), мила там бути не може.

    Єдиний вихід для тих, хто хоче приготувати мило вдома і разом з тим боїться роботи з їдким лугом, купити  хороше господарське мило  чи базове натуральне мило "з нуля" без пережиру і ефірних олій і використати його як основу. Але Вінні-Пуха ви з такої основи точно не виллєте.  Вирішувати, звичайно, кожному самостійно: краса чи ефективність та безпека.

    Натуральне мило "з нуля" - класичний метод виготовлення мила, який з невеликими трансформаціями пережив не одне століття. Зазвичай таке мило готують з рослинної сировини. І справа навіть не в принципах: в умовах невеликої приватної миловарні робота з тваринними жирами трудо- і енергоємна.

    Мило з нуля готують з гідроксиду натрію (тверде) чи гідроксиду калію (рідке), рослинних жирів,  води.

    Є два способи приготування мила: холодний і гарячий. І в одного, і в другого є свої прихильники, є свої недоліки та переваги. Хоча на виході в обох випадках ми отримаємо хороший якісний продукт.

    Холодний спосіб вимагає менших затрат енергії та часу на приготування, але мильна маса мусить пройти витримку від 4 тижнів. Гарячий же спосіб вимагає більше роботи і затрат електрики чи газу, але милом можна користуватись вже після приготування.

  2. З ЧОГО СКЛАДАЄТЬСЯ МИЛЬНА ОСНОВА?

     Ось, будь ласка, склад кількох мильних основ,  які я знайшов в інтернет-магазинах. До речі, кожна з них була підписана як органічна:

    1) Вода, пропіленгліколь, лауретсульфат натрію, вода, стеарат натрію, пальмитат натрію, лаурат натрію, сорбітол, гліцерин, ЕДТА.

    2) Вода, пропіленгліколь, стеарат натрію, гліцерин, сорбітол, динатрію лаурет сульфосукцинат, діоксид титану, тетранатрію етідронат.  В описах до обох основ зазначено, що вони без лаурилсульфатнатрію, а ось те, що в складі є лауретсульфат натрію "скромно" замовчали. При тому, що це є недешеві мильні основи англійського виробництва. Розписувати компоненти не буду. Думаю, кому цікаво - знайде в неті про них повну інформацію.

    А ось "накопав" українську основу з таким складом: пальмова олія, кокосове масло кукурудзяна олія, гліцерин, гідроксид натрію, вода. Якщо все написано чесно, з такою можна поексперементувати. Принаймні точно нікому не нашкодите.

  3. ЯКИЙ СПОСІБ ПРИГОТУВАННЯ МИЛА КРАЩИЙ?

    Як я вже писав вище, обидва способи дають хороший якісний продукт, якщо ви, звичайно, не зіпсуєте його самі запашками-віддушками, барвниками, відбілювачами тощо.

    При холодному способі приготування мильна маса не нагрівається, але олії перед омиленням розігріваються  до температури 40-60 градусів, та й в процесі омилення вони перетворюються на солі жирних кислот і, відповідно, втрачають первинну структуру. При досягненні стадії "сліду" в мильну масу додають пережир, аромат, мед та інші додатки. Отримана маса ще не є милом і стане ним тільки після дозрівання, відповідно частина корисних  олій омилиться. Це і є причина моєї особистої прихильності до гарячого способу.

    При гарячому способі миловаріння після отримання "сліду" пережир не дають, а ставлять мильну масу на водяну баню для проходження гелевої фази. Якщо уважно стежити за процесом миловаріння, то температуру мильної маси теж можна утримувати на рівні 50-60 градусів і процес омилення при цьому пройде успішно. Олії для пережиру та інші корисні компоненти в таке мило додаємо вже тоді, коли максимальна частка лугу прореагувала - тому вони просто перемішуються з милом і оптимально зберігають свої властивості.

    Що ж до вітамінів, то вони зруйнуються в обох випадках, оскільки вітаміни, як нестійкі кислоти, в лужному середовищі нейтралізуються незалежно від температури.


    ЧИ МОЖЕ МИЛО ЛІКУВАТИ?

  4. Звичайно, що будь-яке мило має антисептичні протибактеріальні, притигрибкові властивості. В спеціальні лікарських милах ці властивості вираженіші. Але омолоджувати шкіру, забирати зморшки та целюліт, знімати вроки мило не буде.

    Отже, спробуємо логічно розібратися з тим, які корисні чи лікувальні властивості мило насправді має, а що просто маркетинговий хід. Завдяки оліям, що входять в пережир, мило справді містить багато всього корисного, але якщо врахувати час його перебування на шкірі, то цього явно мало для відчутного ефекту.

    Целюліт. І обман, і не зовсім. Насправді, мила, що у своєму складі мають цитрусові олії чи екстракт червоного перцю можуть мати антицелюлітну дію, але для цього потрібно мильною піною активно промасажувати проблемні ділянки. Від звичайного вмивання таким милом, звісно, ніякого чудо-ефекту не буде.  Та й важко сказати від чого ефект: від компонентів мила чи активної дії.

    Омолодження. Само собою вже звучить, як розвід початку дев’яностих чи казка про молодильну воду. Звичайно, після вмивання будь-яким милом, а тим більше скрабами чи під час бані, руйнується та відшаровується заверділий шар шкіри, прочищуються пори, людина почуває себе свіжішою і ніби молодшою, але такі вікові ознаки, як зморшки від мила точно не розгладяться.

    Заспокоєння. Теплий душ чи ванна із застосуванням мила із заспокійливими ефірними оліями, насправді може допомогти розслабитись, заспокоїтись та покращити сон.

    Збадьорення. Використовують для ранкового душу. З цією метою можна обрати мило, що має в своєму складі розмарин, евкаліпт, ялівець, хвою, іланг-іланг. Ранкове вмивання з таким милом насправді прожене сон, тонізує, збадьорить.

    Загоювання ран. Насправді мило можна використовувати для догляду за різного роду ранами. Воно підсушує, очищає, дезинфікує. До складу мила можуть входити компоненти, які мають регенеруючу дію (наприклад, екстракт живокосту). Лікарі радять після операцій користуватись господарським милом. Що стосується натурального мила, то можна користуватись милами, які не мають ефірних олій, спиртів, солі чи інших компонентів, що можуть викликати подразнення. З асртименту нашого виробництва для таких цілей підійде кукурудзяне, дитяче, гіпоалергенне, живокіст і класичне. В цих милах значно нижчий рівень PH, ніж в господарському і разом з тим відсутні небажажані компоненти, які є в більшості туалетних мил (в тім числі і нашого виробництва).

    Набряки, нариви, гематоми. Для швидшого розсмоктування гематом (наприклад, після курсу внутрім’язових ін’єкцій) використовують мильні компреси. При наривах - ванночки.

    Себорея, екземи.  Ефективним засобом при комплексному лікуванні таких недуг, а також будь-яких грибкових уражень, неприємного запаху ніг є дігтярне мило. Березовий дьоготь віками використовується як потужний антигрибковий засіб. Багатьох відлякує специфічний гострий запах дьогтю, але він дуже швидко зникає, особливо, якщо мило змити гарячою проточною водою. Від медиків можна почути протилежні думки, щодо тривалості використання дьогтю. Одні радять користуватися ним нащодень, інші ж радять робити перерви, оскільки паразити можуть адаптуватися до дьогтю і тоді він буде неефективним. Недавно ми доповнили нашу лінійку сірчаним милом. Воно має менш виражену протигрибкову дію, але його можна використовувати для профілактики на щодень, або в курсі лікуваня, чергуючи з дігтярним. Ці два сорти бажано використовувати за призначенням лікаря, оскільки самолікування грибків може дати небажаний результат. Разом з тим, сірчане можна спокійно використовувати для підліткової шкіри, при гіпергідрозі, вугрових висипах.

    А взагалі, мило - це гігієнічний засіб. його основне завдання - очищати шкіру від бруду та надлишкового жиру.  Зі шкірою воно контактує менше хвилини, тому максимум, що воно може зробити - це допомогти позбавитись шкідливої мікрофлори, що живе на поверхні шкіри, прочистити пори. Аромат мила може тонізувати, заспокоювати, покращувати настрій, але при звичайному митті рук ви навряд чи це відчуєте.

    Щодо шкідливих речовин, то SLS повністю не змивається і подразнює шкіру довго після миття; вазелін, парафін та інші нафтопродукти можуть закупорювати пори, а спирт - однозначно буде пересушувати шкіру.

    Як підсумок - натуральне мило - це не еліксир молодості, не чудо-засіб від усіх проблем, а звичайний гігієнічний засіб, який не шкодить нашому здоров’ю та довкіллю.

  5. ЯК ВИГЛЯДАЄ НАТУРАЛЬНЕ МИЛО

    Отже, ви вирішили купити натуральне екологічне чисте мило. Серед строкатого розмаїття екологічного мила та різного роду підробок потрібно вибрати найкраще. Тож як вибрати справді натуральне екологічне та якісне мило за зовнішніми ознаками?

    Справжнє мило не може бути прозорим. В кращому випадку таке мило варилося як натуральне, але потім в нього додали спирт, цукор та гліцерин. Попри екологічність, жодну з цих речовин не можна назвати корисною для шкіри.

    В гіршому випадку, вони зроблені з фабричної мильної основи, про яку я вже писав. Таке мило не є добрим ні для шкіри, ні для навколишнього середовища.

    Яскраві кольори насправді можна отримати мінеральними барвниками, в яких начебто нічого поганого нема. Але, як на мене, яскраво-голубе чи рожеве мило виглядає попсово-дешево. Зразу складається враження, що виробник за яскравим кольором скриває недоліки продукту. Хоча насправді мило може бути і хорошим. Зрештою, походження барвника ми не знаємо, а слова "ідентичний натуральному" досить завуальовано дають нам зрозуміти, що насправді нічого натурального там нема. Білосніжним може бути мило з дуже високим вмістом кокосового масла, соляне, але зверніть увагу, чи немає в його складі діоксиду титану. Цю небезпечну речовину продають навіть в магазинах екокосметики. Найкраще, коли мило має природній колір складників, з якого воно зварене.

    Фруктові та ягідні мила викликають підозру використання синтетики. Не існує ефірної олії полуниці, чорниці чи малини. Єдині фрукти, з яких добувають ефірні олії - цитрусові. При контакті з каустичною содою фруктові соки отримують брудне забарвлення, тому мило з вишневим соком буде брудно-бурого, а не червоного кольору.

    Целофанова упаковка. По-перше, виробник, який дбає про довкілля, ніколи не буде використовувати цього пакувального матеріалу, а по-друге, справжнє мило має "дихати", протягом всього терміну придатності воно втрачає вологу.

    В натурального мила не може бути терміну придатності в два-три чи тимбільше - 5-10 років.

    Ціна. Натуральне мило не може коштувати дешево. Навіть, якщо в його основі недорогі олії українського виробництва (соняшникова, кукурудзяна, касторова), ручний процес виготовлення та лімітовані партії (зумовлені зокрема короткими термінами придатності), вже роблять цей продукт недешевим.

    Отже, якщо хочете вибрати натуральне мило, то зверніть увагу, щоб у його складі були тільки каустична сода (NaOH), вода чи відвари, жирні та ефірні олії; воно було непрозорим, приглушених "спокійних" кольорів, без фруктових (крім цитрусових) ароматів, в обгортці з натуральних матеріалів, термін придатності був в межах 12 місяців.

Коментарі
Написати коментар
Цвіт папороті © 2024